Випробування на мужність та
моральну зрілість.
У
світі є небагато назв, що відомі краще, ніж «Чорнобиль», бо серед усіх
трагедій, які пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за
масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на
здоров’я, психіку людей, соціальні, екологічні і побутові умови життя. У 1986
році у боротьбу з атомною трагедією вступили сотні тисяч людей, серед яких були
пожежні, військовослужбовці внутрішніх військ, пересічні громадяни і звичайно
ж, міліціонери.
Не зі слів знають про
чорнобильську біду ветерани та пенсіонери районного відділу внутрішніх справ –
В.П.Цимбалюк, І.І.Цісар, В.П.Біланюк, В.Гульман, П.П.Приймак, В.М. Ратушняк.
В.М.Чорний, які взяли участь у
ліквідації наслідків аварії.
- Чорнобильська катастрофа
згуртувала всіх у єдину дружню сім’ю не обов’язком, а совістю, - каже
В.П.Цимбалюк. – Служба у тих складних
умовах стала випробуванням на мужність та моральну зрілість. Всі добре
розуміли, що таке радіація. І діяти у тій екстремальній обстановці часто
доводилось не за службовими
інструкціями, а за велінням совісті, сумління та почуття.
- 11 червня 1986 року Іван Іванович
Цісар, Володимир Петрович Біланюк, Павло Павлович Приймак і я в складі зведеного
батальйону (90 чоловік) Хмельницького РВУМВС відбули в розпорядження УМВС
Київської області, - пригадує Володимир Петрович. – Перед від’їздом нам видали
по комплекту спецодягу та респіраторів. Після інструктажу я і Біланюк були
відкомандировані в розпорядження Поліського РВВС, Цісар і Приймак залишились в
місті Іванків. Я був призначений старшим КПП на в’їзді в м.Поліське зі сторони Києва. На цьому посту несли службу Володя
Біланюк і ще два працівники міліції з м.Ізяслав. Пост був тризмінний – з 8.00
до 14.00, з 14.00 до 24.00, з 24.00 до 8.00. Інколи на допомогу залучалися
працівники ДАІ з Київської області, а також особи з числа працівників цивільної
оборони, які розташовувались неподалік у полі, де при необхідності проводилась
дезактивація транспорту. Уночі з 24.00 до 8.00 несли службу два працівники з
нашого батальйону. Пост знаходився практично в полі. До міста Поліське було 8 км, до найближчого села Мар’янівка – 1
км.
Пост був обладнаний вагончиком,
призначений для відпочинку, і переносною електростанцією.
Основними завданнями були
контроль за безпекою дорожнього руху транспорту, пропуск в зону
післячергових вантажів і живої сили
(військовослужбовців), контроль за станом забруднення транспорту і вантажів,
які вивозились звідти. Неодноразово затримувались автомобілі, які вивозили автозапчастини, автогуму, знятц із машин, що
знаходились на так званих «Могильниках», які в
сотні разів перевищували допустимі норми опромінення. На контрольному
посту був заборонений рух та пропуск громадського та приватного транспорту. Під
час населення служби, особливо в денний час, дошкуляла неймовірна спека. Дощові
хмари «розганяли» за допомогою авіації, щоб не допустити змиву радіоактивного
бруду в річки, колодязі. Хоча і без того користувались тільки завозною водою.
Надто вразливою була картина, коли сотні тисяч гектарів спілого врожаю, в
основному жита, скошували, подрібнювали прямо на землю – весь урожай був
непридатний для вживання.
Микола Васильович Гульман ніс
службу у сел. Термахівка Іванківського району Київської області.
- Основним завданням було несення
постової служби, а також супровід колони з вантажем в 30-кілометрову зону та вивезення населення із зони ураження.
Приходилось мати справу з морадерами, які
ходили по залишених будинках. Особливого огляду підлягав транспорт, який
виїжджав із зони ураження. Постійно
відчував спрагу, головний біль, за зміну
випивав 5-6 літрів
води. Проживали ми в приміщенні школи, з якої евакуювали людей.
Чорнобиль стосується кожного з
нас – і живих, і ненароджених. Чорнобильська катастрофа – це людська трагедія,
наслідки якої не дають і не даватимуть спокою людству.
Ми не маємо права забрати ці трагічні сторінки історії - у День Чорнобильської трагедії низько вклоняємося усім, хто, не шкодуючи власних сил і здоров’я, зробив гідний внесок у подолання глобальної катастрофи, і горді з того, що серед цих мужніх людей є наші земляки.
