В органах внутрішніх справ багато сімейних династій правоохоронців. Та наша розповідь про династію Пуківських, яку добре знає не тільки старше покоління правоохоронців, а й молоді співробітники.

Для родини Пуківських із смт. Віньківці Хмельницької області обов’язок відстоювати і захищати інтереси та права громадян, забезпечувати порядок і спокій мирних жителів району став справою життя.

Започаткував цю міліцейську династію в органах внутрішніх справ майор міліції у відставці Пуківський Іван Олександрович.

65 - річний Іван Олександрович, прослуживши в міліції з 1977-го по 2004 роки, пишається, що його сини Валерій та Юрій пішли його стопами й надіється, що міліцейську династію Пуківських продовжать його онуки…

Ветеран ОВС Іван Пуківський віддав міліції загалом 27 років свого життя. Хоча спершу й не планував працювати в органах внутрішніх справ. З листопада 1968 року по листопад 1970 року служив у лавах Радянської Армії – солдат особливого відділу КДБ СРСР. Після звільнення з лав Армії з 1970 по 1974 роки працював фрезеровщиком машино – будівельного заводу. З 1974 року по 1977 рік працював у Віньковецькому районному народному суді на посаді судового виконавця. Правоохоронну діяльність Іван Олександрович розпочав у далекому 1977 році на посаді начальника паспортного столу Віньковецького райвідділу міліції та пропрацював там 21 рік, звідки й вийшов на заслужений відпочинок. Грамотний, досвідчений правоохоронець, підлеглі характеризували свого начальника як досвідченого, вимогливого, але водночас і справедливого керівника. А уже з 1998 року до 2004 року працював державним службовцем відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

За час роботи в правоохоронних органах у сім’ї Іван Олександровича підросли сини Валерій та Юрій. Сини ще змалечку мріяли бути схожими на батька, носити красиву міліцейську форму. Коли дітям Івана Пуківського настав час обирати професію, то вони обрали шлях батька, хоча в сім’ї не було ані бесід, ані „ агітації ” на цей рахунок. Батьки, знаючи із середини всю важкість служби, свідомо не хотіли „ підштовхувати ” дітей до цієї професії, впливати на їх вибір, а діти, у свою чергу, змалечку бачили „ службу дні і ночі ” — і зробили самостійний вибір, та продовжили справу батька.

Так старший син Валерій у 1995 році вступив на навчання до Львівського інституту внутрішніх справ України, одразу ж після закінчення Валерій прийшов працювати у Віньковецький райвідділ міліції, де один рік пропрацював у кримінально виконавчій інспекції. Далі з 2000 року по 2003 рік працював дільничним інспектором міліції. Після цього до 2006 року службу продовжив старшим інспектором відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Ще рік пропрацював оперуповноваженим групи карного розшуку, та з 2007 року по 2010 рік став начальником карного розшуку Віньковецького райвідділу міліції, звідки й пішов на заслужений відпочинок у звані майора міліції. На даний час Валерій Іванович працює провідним спеціалістом Віньвовецького районного сектору управління державної міграційної служби в Хмельницькій області.

Молодший син Івана Олександровича –  Юрій також вирішив продовжити міліцейську династію, обравши відповідальну професію міліціонера, у 2000 році вступив на навчання у міліцейські лави до Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України в м. Івано – Франківськ, де навчався три роки. Після закінчення навчального закладу пішов працювати дільничним інспектором міліції у Новоушицький райвідділ міліції, де пропрацював до 2005 року. Після цього був переведений до Віньковецького райвідділу міліції на посаду заступника начальника по кадрам, де працював один рік. І з 2006 року по 2009 рік працював оперативним черговим Новоушицького райвідділу міліції. У 2009 році повернувшись знову у Віньковецький район був призначений на посаду оперативного чергового де зараз і продовжує свою кар’єру.

Батько та старший син Валерій вийшли на заслужений відпочинок у званні майора міліції, а молодший син Юрій можливо дослужить і до більш високого звання, головне як говорить, Іван Олександрович – необхідно ставити перед собою мету і йти до неї, докладаючи максимум зусиль. Той, хто сумлінно працює, обов’язково досягне успіху. Головне – бажання й наполегливість. Як каже народна мудрість: терпінням і працею всього здобудеш.

Коли професія передається від батьків дітям, а від дітей онукам, це означає, що велика дружна родина живе однією спільною справою. Той, хто знає про міліцію не лише з фільмів, розуміє, наскільки важка ноша працівника.

Нескінченні виклики на службу ночами й у свята, постійна напруга й рідкі зустрічі з коханими людьми – ось те, що неминуче в цій шляхетній професії. І, незважаючи на тяготи й позбавлення, сини, дочки й онуки міліціонерів сміло йдуть стопами своїх батьків і дідусів, присвячуючи свої життя найблагороднішій місії – допомагати людям, яких спіткала біда.

Хтозна, може в майбутньому доблесна справа династії Пуківських матиме продовження, і третє покоління також поповнить ряди правоохоронців та захищатиме інтереси громадян, забезпечуючи спокійне життя мешканців Віньковецького району.

Віньковецький РВ УМВС

України в Хмельницькій області